Як столяру вдалося поєднати красу дерев'яної дошки, практичність та комерційну складову

Як столяру вдалося поєднати красу дерев'яної дошки, практичність та комерційну складову

Він починав зі звичних держаків для лопат, робив драбини та ліжка, і поступово дійшов до неповторних кухонних дошок та підносів. Нині його вироби ручної роботи користуються попитом, а дерев'яні кухонні дошки для нарізання продуктів та сервірування, підставки під шоти, зрізи з натурального дерева у якості екологічних таць - потрібні на кожній кухні.

Про складний шлях розвитку власної справи говоримо із Олександром Осипенко - засновником столярної майстерні Wood-Iavka.

Цікаво, що історія власного бізнесу пана Олександра - це той випадок, коли «швець інших взуває, та й сам у чоботях ходить». У будинку вправного столяра більшість речей зроблені з натурального дерева: столи, полиці, лавки, навіть стіни власноруч обшиті дерев'яної вагонкою.

- Давно займаєтеся виготовленням дерев'яних предметів побуту?

- У нашій родині столярували і дід, і батько, хоча це не було їхньою основною професією. В далекому 1990 році я пішов працювати учнем столяра. Опанував цю та інші професії, пов’язані з деревообробкою та лісівництвом, закінчив технікум лісового господарства. Після того працював у лісгоспі лісорубом, здимником, верстатником, столяром та майстром лісу. У кінці 90-х років, з появою перших приватних підприємств з деревообробки, приєднався до одного з таких. З часом, майже за 10 років, з простого столяра маленької майстерні пройшов шлях до директора одного з найуспішніших в Україні виробника дверей. Економічна криза 2008 р. прийшла в деревообробний бізнес ще раніше. «Вбивали» вітчизняних виробників і контрабанда з сусідніх, насичених лісом країн, і китайські дешеві товари, і «ласкава» внутрішня політика щодо власних виробників.

- Саме тоді ви вирішили, що треба змінювати напрям діяльності?

- Тоді настав час змін і я без зайвих вагань перетворився знову на столяра, але тепер у власній майстерні, де працюю і зараз. Завдяки довгій сумлінній праці та дружнім стосункам з моїм вчителем, другом та колегою Сергієм Буката, мені вдалось придбати деяке обладнання. Розмістив його просто в сараї та провів нову електрику - 380 v - необхідна напруга для промислового обладнання, і почав виробництво держаків для лопат. У той час, як мені здавалось, це був продукт, яким можна заробити для утримання сім’ї. Згодом зрозумів, що серійні партії продукції не такі вигідні для маленької майстерні, як індивідуальні та штучні замовлення, тож ми почали виготовлення похідної продукції — шведських стінок, шезлонгів, драбин, стрем’янок, стільців, ліжок, лавок і т.д. Саме шезлонги привели мене свого часу на фестиваль «Всі свої».

Для кухонного посуду підходять - липа, береза, вільха

- А коли почали робити дошки для нарізання та сервірування страв?

- Якось ми виконували чергове термінове замовлення і довелось самим привезти його в Київ. Тоді ми потрапили на маркет «Дім. Декор». А вже на наступний тематичний захід привезли свої роботи. Дружина запропонувала зробити пробну партію кухонних дошок. Та партія розійшлась у перший день. Це і стало початком масового виробництва кухонних дошок.

- Розкажіть про потужності дерев'яної лавки сьогодні. Де берете матеріали і скільки часу займає процес виготовлення дошок?

- Сировину для виробництва закуповуємо в лісгоспі, іноді знаходимо дерева, які господарям заважають і вони їх охоче продають. При всій простоті кінцевого продукту термін виготовлення може сягати кількох місяців. Спочатку заготівля, потім природна сушка, за нею примусове сушіння в камері. У нас повний процес переробки. Збудували новий цех, сушильну камеру.

- Яка деревина краще підходить для виготовлення предметів домашнього вжитку та для кухні?

- Враховуючи географічне розташування Лебединщини, а з ним і ті породи дерев, які в нас ростуть, то найчастіше ми використовуємо у своїх роботах горіх, грушу, акацію, ясен, дуб, клен. Іноді - яблуню, вишню, рідше - шовковицю, абрикос. А для кухонного посуду підійдуть липа, береза, вільха.

- Як придумуєте нові форми для дошок для нарізання та сервірування страв? Робите ескізи заздалегідь?

- Ми обрали свою техніку та технологію виготовлення дошок. В основі її закладена природна краса і текстура дерева, неповторні форми та малюнки в деревині. В залежності від призначення ми додаємо виразності формам, підбираємо необхідні розміри та підкреслюємо стилістику. У нас немає ескізів та шаблонів, тому і немає двох однакових дошок, але на замовлення їх можна виготовити.

Для довготривалого захисту від вологи, зберігання та гарного зовнішнього вигляду ми обробляємо дощечки лляною олією

- Які дошки найбільше до вподоби покупцям? Чому вони віддають перевагу: формі чи якості?

- Щодо форм самих дощок то тут скільки людей - стільки ж і думок. Якщо говорити про якість обробки, то тут немає компромісів: шліфовка декількох рівнів та доведення вручну до ідеальної поверхні, потім обробка льняною олією.

- Розкрийте секрет: навіщо новенькі дерев'яні дошки для кухні змащують лляною олією? Чому лляною, а не соняшниковою?

- Для довготривалого захисту від вологи, зберігання та гарного зовнішнього вигляду ми обробляємо дощечки лляною олією, що є однією з видів «сохнучих» олій та містить в собі ще й ліноленову кислоту, якої немає в соняшниковій олії. Ця кислота, проникаючи вглиб деревини, запобігає утворенню грибка.

- Як фахівець, підкажіть, чи можна визначити призначення дошки за її формою та розміром? Наприклад, прямокутні дошки краще використовувати для нарізання продуктів, а довгі та вузькі?

- Так, за формою дошки можна визначити її основну функцію: більш правильної форми в певних, зручних саме для цієї роботи розмірах це ознаки робочої повсякденної дошки, щось нестандартне, видовжене чи навпаки округле, те чиї розміри та форма викликають подив, задоволення та інші приємні відчуття, може бути дощечкою для сервіровки або для подачі улюблених страв. Взагалі більша частина наших виробів позиціонується як універсальні дошки.

- Виготовляти предмети на замовлення непросто та й замовники вередливі бувають. У вас були цікаві випадки у роботі?

- Виготовлення на конкретне замовлення справа тонка і потребує розуміння, перш за все, погляду замовника, а вже потім йде технологічна складова. Іноді виготовляємо декілька зразків, з яких замовник вибирає для себе найпривабливіше. Була одна історія. Ми зробили дошку з клена - у неї красива форма у вигляді імпровізованого журавля, підкреслили шию і дзьоб. А на продаж возимо, возимо - не купують. І раптом на черговому заході підходить молода жінка і відразу бере цю дошку. Я починаю розповідати, який виріб чудовий та потрібний, а вона говорить: «Моє прізвище Журавка — ця дощечка для мене».

- Ви часто берете участь у різноманітних виставках, фестивалях їжі? Які враження від заходів та які відгуки про ваш товар привозите додому?

- Так, стараємось не пропускати подібні заходи. Щодо своїх вражень, то вони позитивні, особливо коли до тебе підходять люди, що вже щось купували на минулих заходах, дякують, приводять друзів та знайомих.

- Вдома використовуєте речі власного виробництва? Скільки дерев'яних дошок вже знайшли своє постійне місце на вашій домашній кухні?

- На нашій кухні є не тільки дошки, а й столи, лавки, полиці, стіни з вагонки виготовлені власноруч з натуральної деревини. На додаток до цього майже увесь посуд глиняний або керамічний від наших українських гончарів, який ми купуємо або обмінюємо на різних ярмарках чи маркетах. Щодо кількості дощок, то їх багато не тільки у дружини. У мене є пара власних робочих дошок і у дітей свої для різних потреб. Є ще кілька великих зрізів які використовуються як підноси.

- Хто вас надихає і що приносить радість у процесі роботи?

- Головним натхненням і критиком є моя сім’я — дружина та троє синів. У кожного свої ідеї, бачення і розуміння краси, практичності чи комерційної складової. З цих інгредієнтів і виходить головна страва. Задоволення приносить сам процес від знайденого дерева до реалізованої дощечки.

- Що побажаєте нашим читачам?

- Миру. Завжди смачної і корисної їжі.